Ретроспектива Віма Вендерса

Коли: з 25 вересня по 2 жовтня

Цього року культовому німецькому режисерові виповнилося 80 років, і за цей час Вендерс пройшов різні етапи в своїй творчості. Протягом двох тижнів у «Жовтні» покажуть роботи з його найзначнішого періоду — з 60-х по 90-ті. У програму увійшли:

• Так далеко, так близько! / Weiter Ferne So Nah (1993)
• Хибний крок / Falsche Bewegung (1975)
• Стан речей / Der Stand der Dinge (1981)
• З плином часу / Im Lauf der Zeit (1975)
• Той самий гравець стріляє знову / Same Player Shoots Again (1967)
• Страх воротаря перед пенальті / Die Angst des Tormanns beim Elfmeter (1971)
• Лісабонська історія / Lisbon Story (1994)
• Брати Складановські / Die Gebrüder Skladanowsky (1996)

І, звісно, Аліса у містах / Alice in den Städten (1974) — мабуть, найкраща робота Вендерса. Також будуть показані його документальні стрічки: Повернення до срібного міста / Silver City Revisited (1968) та Номер 666 / Room 666 (1982), де Ґодар, Фассбіндер, Спілберг, Антоніоні, Герцоґ відповідають на питання: чи закінчилася мова кіно і чи зможе вона ще трохи прожити?

Розклад ретроспективи тут.

Фокус на Польщу: «Санаторій під Клепсидрою» Войцеха Хаса

Коли: 26 вересня

Войцех Хас зняв трохи більше десятка картин, більшість з яких навіть важко відшукати, однак саме в них він сформував і закріпив власну кіномову, де екзистенційне відчайдушшя розбивається об побут і близькість смерті в темних закутках радянської Польщі.

Уже в одній зі своїх перших і водночас найкращій роботі — Петля (Pętla, 1957) — він досліджував проблему волі в чистому вигляді. Алкоголік намагається вирватися з приреченості відповідати за самого себе, падаючи в екзистенційну безодню. Хас показав проблему «закинутості у світ», і в майже останній своїй роботі Санаторій під Клепсидрою (Sanatorium pod Klepsydra, 1973), яка була відзначена Каннським журі, він наче повертається до витоків: світ відкладеної, позачасової смерті матеріалізується у таємничому особняку, в якому будь-хто неминуче загубиться.

Білети на показ тут.

Ретроспектива Карлоса Саури

Коли: з 25 вересня по 1 жовтня

Карлос Саура не лише заговорив мовою неореалізму, що поширився з Італії по Європі, а й доповнив його власним баченням і новими ідеями. Це не просто неореалізм по-іспанськи — через соціальні проблеми він зумів образно розповісти про Іспанію часів Франко так, що це стало універсальним для будь-якого суспільства.

Шрами громадянської війни, замкненість авторитарного суспільства, бунт і танець — лише деталі, які складають картину одного з головних іспанських режисерів ХХ століття.

У програмі: Вигодуй крука (Cría cuervos, 1975), що здобув Гран-прі Канн; М’ятний коктейль із льодом (Peppermint frappé, 1967), відзначений «Срібним ведмедем»; Кузина Анхеліка (La prima angélica, 1974); Ана й вовки (Ana y los lobos, 1973) та інші.

Повний перелік картин ретроспективи можна знайти тут.

Найкраще з Європи: “Гранд тур” Мігеля Гомеша

Коли: 27 вересня

Одна з найбільш знакових подій фестивалю – новий фільм португальського режисера Мігеля Гомеша, чиї роботи завжди знаходять місце то у програмі Канн, то на Берлінале.

“Гранд-тур” занурить глядача у таємничі та фантасмагоричні азійські хащі, де під час подорожі пара тікає один від одного — то назустріч, то кудись убік, у темряву незнайомого світу. Це саме той матеріал, з якого Мігель Гомеш звик вибудовувати свої роздуми про сутність людського існування та зіткнення з ворожим світом.

Гала-прем’єри:

Довженко. Великий компроміс

Коли: 25 вересня

До 130-річчя Олександра Довженка виходить документальна картина-дослідження, що розглядає творчий шлях і рішення режисера крізь час. Як створювалися його величні роботи, мова поетичного кіно і чому майстрам іноді доводиться мовчати, зважаючи на контекст часу — усе це буде показано у новій документальній роботі про режисера.

Альфа / Alpha

Реж: Жулія Дюкорно

Коли: 27 вересня

Попередній горор “Титан” (Titane) Жюлії Дюкорно з тріумфом переміг на Каннському кінофестивалі 2020 року, після чого її сприймали як багатообіцяючу молоду режисерку. Хоча її перша робота Сире / Raw (2016) здавалася значно більш творчо сміливою і жорсткою, де голод від недоїдання самого себе передавався буквально фізично, хоч і не без огріхів, саме «Титан» прийняли як певний знак того, що фільми жахів остаточно реабілітовані зі становища маргінальної сторони кінематографу.

Тепер Дюкорно, вочевидь, вирішила провернути той самий трюк зі своєю новою роботою “Альфа” (Alpha), яку ми зможемо побачити на ОМКФ, але, судячи з реакції критики з Канн, двічі одні й ті ж прийоми не спрацьовують.

Пан або пропав / The Party’s Over!, Перетин часів / La venue de l’avenir, Пізня зміна / Heldin, Мій магічний світ / Mənim sehrli dünyam

Реж: Антоні Кордьє, Седрік Клапіш, Петра Вольпе, Ельвін Адигозел

Коли: 25, 26, 27 та 29 вересня

Також серед гала-прем’єр можна буде побачити “Перетин часів” (La venue de l'avenir) Седріка Клапіша, що потрапив у позаконкурсну програму показів цьогорічного Каннського кінофестивалю, сатиричну картину “Пан або пропав” (The party’s over!) Антоні Кордьє, “Пізню зміну” (Heldin) однієї з найуспішніших сучасних швейцарських режисерок Петри Вольпе, а також “Мій магічний світ”  (Mənim sehrli dünyam) азербайджанця Ельвіна Адигозела, створений у копродукції з Україною. Азербайджанське кіно на нашому екрані саме по собі вже рідкість.

Повний перелік картин програми можна знайти тут.

Фестиваль фестивалів: нові роботи Альберта Серра та Джима Шерідана

Коли: 26, 28, 30 вересня та 2 жовтня

Серед найважливіших подій програми — новий фільм завсідника каннських програм і володаря відзнак фестивалю Альберта Серра “Вечори самоти” / Tardes de soledad. Документальна робота про зірку іспанської кориди Андреса Рока Рея розглядає протистояння людини й дикого звіра як естетичний акт, що став національною традицією. Також відбудуться прем’єри картин володарки премій «Санденсу» Келлі Райкарт (“Натхненник” / The Mastermind), частого номінанта на «Оскар» Джима Шерідана (“Пере-творення” / Re-creation) та “Сицилійські листи” (Iddu) режисерів Фабіо Грассадонії й Антоніо П’яцци.

Повний перелік картин програми можна знайти тут.

На що ще звернути увагу:

• Документальний фільм з інтерв’ю Кіри Муратової — Не хочу, щоб про мене розповідали інші.
• Комедія класичного французького актора П’єра Рішара з ним самим у головній ролі, який вирішив знову повернутися до режисури після 28 років — “Людина, яка бачила ведмедя, який бачив людину” (L'homme qui a vu l'ours qui a vu l'homme)
• Документальну картину про одну з найвидатніших і водночас найбільш скандальних режисерок ХХ століття — Лені Ріфеншталь.
• Кіноальманах із Шоном Пеном від Мирослава Слабошпицького та інших українських режисерів про участь тварин і їхню долю у вирі російсько-української війни — Війна очима тварин (Animals in war).

Повний розклад усіх програм та показів можна знайти на сайті ОМКФ.