контурами кіно
DOCUMENTARY // TEXT
Почати трилогію з назви «Сепарація», як це робить Соня Гера, — рішення особливо влучне, адже саме процедура сепарації уможливлює розрізнення, закладає початок: створюючи дистанцію між першим і другим, вона покладає їх як окремі елементи. Проте й сама ця «cепарація» є ризиковою, адже здійснений надріз може виявитися не надто точним.
DOCUMENTARY // festival
Цьогорічна програма Docudays «Деконструкції», що включає добірку від Довженко-Центру та три роботи, присвячені проблемі постколоніального — як на території Європи (Ірландія), так і на колишніх неєвропейських теренах (Нідерландська Нова Гвінея та Гвінея-Бісау), — вимагає критичного підважування.
REVIEW
Сиквел культового для багатьох «Диявол носить Prada 2», звісно, може здаватися черговою спробою воскресити ще одну знайдену мумію нульових, яку вдало можна випустити у світло сучасності.
festival // Канни 2026
Передювілейна єдиція Каннського кінофестивалю цього року відчувалася особливо гостро — мабуть, щоб не видати всіх турбот, відкладених на рік уперед, верховний лідер Тьєррі Фремо представив палке двотижневе есе в поетичній формі про бенкет під час чуми.
Наступна частина щоденника - голос набутої втоми, оскільки ці каннські дні зазвичай найскладніші.
Продовжуємо йти слідами цьогорічного Каннського кінофестивалю.
Протягом усього свого кіно-життя Девід Лінч записував легендарні щоденники, будь то майстрування власної лампи, бекстейдж зі зйомок фільмів чи прогноз погоди в Лос-Анджелесі.
У 2019 році Джона Карпентера запитали, чи лякає його сучасний горор.
Винесений у заголовок парафраз, без перебільшення, великого фільму Вернера Герцога (чия нова картина так гаряче всіма очікується), викликаний зовсім не метонімічним заграванням із тоталітарною сутністю «Агірре…» — ні, зближення тут відбувається за контекстуально-деміургічною ознакою: рівнянням на ретроградну точку зору Автора.
ПЕРЕКЛАД // TEXT
«Жан Габен і його Доля» — це переклад тексту знакового французького кінокритика Андре Базена, у якому йдеться про те, чому у кіно не доля набуває рис чийогось лиця, однак саме лице проявляє власну долю.
TEXT // REVIEW
У Києві в березні та квітні проходив фестиваль шведського кіно, котрий залишився здебільшого непомітним не в останню чергу через свою локацію — кінотеатр «Ліра» — місце, застигле у часі, де наштовхуєшся на той дискомфорт, який створює специфічні умови для перегляду: ніде, крім першого ряду, неможливо бачити субтитри.
Фільм «Воскресіння» (2025) китайського режисера Бі Ганя — це багатошаровий твір, де науково фантастична антиутопія обрамлена у метамодерністичну фантазію про кіно в цілому.
Матеріали, анонси показів та інші новини з краю кіно у наших соцмережах
НА КРАЙ
