Поверни її мені / Bring her back

реж: Брати Філіппу

Дата: з 1 серпня        Де: прокат

Брати Філіппу гучно увірвались в кіно з YouTube-блоггінгу зі своїм вкрай успішним дебютним горрором “Говори до мене”. Тепер вони зняли нову роботу, назва якої знову звертається кудись в порожнечу. У спільному проекті зі студією А24, що раніше повірила в молодих виконавців без кіноосвіти, брати далі опрацьовують проблему посередництва між реальним та шокуючим потойбічним. Ситуація схожа до першої картини: дитинство як час непоправної втрати, безмовні демони, які їдять труп та рукотворні тілесні каліцтва. Замість руки тепер, щоправда, вода — і під кінець вона аж сочиться з екрану.

Зброя / Weapons

реж: Зак Креггер

Дата: з 7 серпня        Де: прокат

Минула робота Креггера “Варвар” пробила глибокі темні подвали та тунелі під кожним затишним та безпечним будинком. В центрі оповідання його нової роботи “Зброя” буде одна з центральних для Америки табуйованих проблем: безвісти зниклі діти посеред ночі та громада, що через це має звернутись до самих себе. Зак Креггер зняв великий за індустрійними рамками горрор з купою зірок (Джон Бролін, Джулія Гарнер), тож лишається чекати чи підтвердить режисер свій статус нового таланту.

Кінець / The End

реж: Джошуа Оппенгаймер

Дата: з 7 серпня        Де: прокат

Один з найкращих сучасних кінодокументалістів Оппенгаймер (“Акт вбивства”) зробив свій перший ігровий фільм, де Тільда Суінтон та Майкл Шеннон у ролі багатіїв шаленіють у бункері в кінці часів чи то у мюзиклі, чи то у постапокаліптичній драмі. Фільм дійшов до українського прокату рік потому після премʼєри і тоді глядачі називали його або “найгнітючішим мюзіклом” в історії Голлівуда, або нудним пережовуванням капіталістичних проблем.

Еддінгтон / Eddington

реж: Арі Астер

Дата: з 9 серпня        Де: прокат

Після “Всіх страхів Бо” Арі Астер доказав, що він не просто зірка “нового горрору”, а й вкрай вдумливий режисер, що занурюється у проблеми уяви, підсвідомого і страхів до останку. Як виявилось, розхвалена “Реінкарнація” була лише першою спробою режисера торкнутись важливих для нього ідей, тому що його подальші роботи своєю глибиною говорили про нього як про далеко не мейнстрімного автора. Тепер Астер заходить, здавалось б, на незнайому для себе територію вестернізованої чорної комедії в атмосфері пандемії, тому цікаво побачити, як режисер продовжить свій творчий шлях.

Захар Беркут / Білий птах з чорною ознакою

реж: Леонід Осика, Юрій Іллєнко

Дата: з 13 та 27 серпня        Де: прокат

60-ті та 70-ті роки українського кіно (і не лише кіно) — це особлива епоха. Образи вислизають ніби спогади з нутрощів загубленого дитинства. Навіть відразливі персонажі чомусь невимовно теплі — рідні. Можливо це наслідок особливостей хімічного складу фотоелементу на тогочасних плівках, а можливо — це невловимий zeitgeist. Серед кіно того часу небагато шедеврів, проте цінність його дещо інша — це можливість зануритися у приємний подих з чужого літнього сну. У “Жовтні” ми зможемо побачити перші дві великі роботи того часу, а вже у вересні очікуються інші картини.

Ніхто 2 / Nobody 2

реж: Тімо Тʼяджанто

Дата: з 14 серпня        Де: прокат

У подібних сіквелів завжди треба знаходити якийсь особливий інтерес, бо часто вони видаються вкрай нудними та прохідними. На цей раз інтерес прикутий до імені режисера. Тімо Тʼяджанто, який створив декілька абсолютно шалених, пролітаючих перед очами як лезо індонезійських бойовиків, нарешті заманили в Голлівуд аби він поставив те, з чим може впоратись якнайкраще. Для таких режисерів, як Тімо, це певна небезпека, оскільки відбиватись від продюсерської руки і лишатись у вирі кривавої бійки без компромісів — важке завдання. Особливо, коли в тебе не пробиваючий з удару бетон Іко Увайс, а колишній Сол Гудман з кулаками.

Одне ціле / Together

реж: Майкл Шенкс

Дата: з 21 серпня        Де: прокат

Голосно схвалена цьогорічним Санденсом картина дебютанта Майкла Шенкса “Together” вже викликає певний острах. Справа не в самому фільмі, а в контексті сучасності, коли більшість останніх так званих “боді-горрорів” здебільшого виходять якоюсь модною політичною конʼюктурою з бажанням сподобатись всім і кожному, що повністю заперечує історію і традицію такого кіно. Сподіваємось, що актуалізація тілесності не буде знов мусолитись одним і тим самим кліше, за яким тіло — обʼєкт, що піддається суспільством деформації та викривленням заради соціального статусу.

2000 метрів до Андріївки

реж: Мстислав Чернов

Дата: з 28 серпня        Де: прокат

Нова документальна картина українського лауреата премії “Оскар” режисера Мстислава Чернова присвячена фіксації часу українського контрнаступу, і тепер режисер, на відміну від “20 днів в Маріуполі”, знаходиться з камерою по той бік фронту. В окопі, посадці і за спинами штурмовиків. Фільм, в назві якого визначення дистанції, не просто зображує її, а й занурює у корінь проблеми подібного розділення на “там” і “тут”. А відчуття дистанціювання: через камеру, через відстань, через емоційне або свідоме відсторонення від того, що відбувається прямо перед очами, вкрай гостре і навряд чи вимірюється метрами чи секундами часу.

Фестиваль Soundtrack: Ukraine

реж: Олександр Довженко, Леонід Осика, Сергій Параджанов

Дата: з 28 серпня        Де: прокат

Окрім показів українського поетичного кіно, матимемо змогу у “Жовтні” зустрітися із ще одними майже невловимими, але наявними признаками забутого часу. На фестивалі “Soundtrack: Ukraine” покажуть маловідомі картини культових українських кінематографістів, що зображували Другу Світову. Хроніку Олександра Довженко про радянську окупацію Західної України, яку іменують як “Визволення"; Другу Світову війну в обʼєктиві на той час дебютанта Леоніда Осики та “Українську рапсодію” Сергія Параджанова.