КРІЗЬ ТЕМРЯВУ ЕКРАНА

04.05.25

Кінозйомка діє за принципом фотографії. Оператор дивиться; бачить (сприймає) об'єкт і помічає, що бачить його (фіксує свій погляд). Ним рухає бажання відтворити його (погляд) – тому він відповідним чином наводить камеру, обмежує поле її зору (кадр). На визначений витримкою час відкривається діафрагма. Світло відбивається від об'єкта й через діафрагму потрапляє на нерухомий світлочутливий елемент. Об'єкт зйомки продовжує бути навпроти (чи він рухається, чи зупинився). Відбите від нього плівку за час витримки світло «сумується» в «моментальному» (увесь-тут) знімку.

Так повторюється двадцять чотири (або більше) рази на секунду: діафрагма відкривається, впускаючи світло; закривається, забезпечуючи просування плівки; відкривається знову, готова до нового кадру. Квапливі кроки камери: зупинка й кадр, оборот грейфера, знову зупинка й кадр.

Результат проявлення – серія знімків, що одночасно являються речами в часі та являють óбрази, винесені з часу (завжди-тепер). Тепер можливий повтор: проектор прокручує плівки тими ж переривчастими рухами, з тією самою швидкістю. Рухаючися (будучи показана), чергуючи знімки з кадровою частотою зйомки, вона передасть погляд камери, що відтворює погляд оператора; зміна швидкості показу спотворить його.

Здається, достатньо встановити під час зйомки витримку, що відповідає частоті кадрів (наприклад, 1/24 cек. і 24 кадри / сек.) – і ми побачимо все. Насправді ж це неможливо: камера втрачає час, щоб прокрутити плівку й відокремити один кадр від іншого. Її очі закриті більшу частину зйомки:

Кадрова частота, кадрів / сек	Оптимальна витримка, сек	Частка дійсного «запису» у зйомці, %
60	1 / 125	48
30	1 / 60	50
24	1 / 50	48

Отже, «запис» відбувається не більше половини часу зйомки; така сама частка побаченого буде відображена й на екрані. Кадр – темрява (розрив) – інший кадр. Об'єкт зйомки робить стрибок з одного статичного зображення (знімка) в інше, що оповідає про його новий (із розривом) стан, без жодних пояснень про проміжні кроки. Нога коня зігнута (але не згинається) – випрямлена (але не випрямляється) – поштовх (але не відштовхується).

Водночас на екрані – мірний рух, потік образів: розриви знищені, кадри сшиті воєдино, безперервність фільму очевидна. Хто може створити цей ефект, якщо ніщо «всередині» зйомки його не забезпечує? Той, хто зовні.

Привести фільм у рух – вгадати за кадрами рух об'єкта зйомки між ними й відразу в тому ж акті споглядати цей рух – здатні лише зусилля уяви того, труду якого і представлено картину. Половину часу дивлячись поза кадрами, глядач реконструює за статичними «епохами» об'єкта зйомки його життя з усіма її проміжними ланками. Кінь згинає ногу, випрямляє її, відштовхується.

Зробити це можна лише на основі віри. Ядро процесу: глядач вгадує проміжне (сховане між кадрами) і впевнюється у своїй гадці (інакше не просунутися далі). Прихована умова: глядач ввіряє себе режисерові, визнає, що його первісний погляд гідний реконструкції. Магія: готовий, начебто, фільм сповнений розривів і вимагає співпраці глядача.

Взаємна, заздалегідь не обіцяна й нічим не забезпечена довіра двох по різні боки від камери пускає коня в галоп.

Поділитися статтею