У 80-х, з виходом «пролетарської трилогії» Каурісмякі в Європі заговорили про так званий “Kaurismaki-land”, що цілком зрозуміло: фінський режисер не вистрелив якоюсь конкретною роботою, а презентував власний світ, спосіб буття якого і є його власною суттю.
