#REVIEW

У Києві в березні та квітні проходив фестиваль шведського кіно, котрий залишився здебільшого непомітним не в останню чергу через свою локацію — кінотеатр «Ліра» — місце, застигле у часі, де наштовхуєшся на той дискомфорт, який створює специфічні умови для перегляду: ніде, крім першого ряду, неможливо бачити субтитри.

Фільм «Воскресіння» (2025) китайського режисера Бі Ганя — це багатошаровий твір, де науково фантастична антиутопія обрамлена у метамодерністичну фантазію про кіно в цілому.

У повторному прокаті показали фільм Міхаеля Ганеке «Любов» (2012).

Не будемо рахувати яка це спроба Паоло Соррентіно поговорити про «владу» і осмислити те, чим може виявитись влада у чужих руках.

У фільмах 2025 року часто демонструється асиметрія між естетикою та етикою, зокрема естетичне все частіше стає місцем зустрічі з реальним, у той самий час етичне представляє механізм його нейтралізації.

Сьогодні реальність складно виразити через її парадоксальну простоту.